Українські виробники стикаються з багатьма проблемами, притаманними новим ринкам. Це неврегульованість законодавства, боязнь чиновників брати на себе відповідальність за необхідні рішення, відсутність врегульованих процедур і відповідей на практичні питання, що виникають.
Крім того, на час війни в Україні діє заборона на експорт природного газу. Побудувавши заводи, встановивши обладнання та витратив великі кошти, виробники біометану стикнулись з тим, що не мають можливості експортувати свій продукт. В умовах низьких цін на природний газ та відсутності стимулів щодо споживання біометану на внутрішнім ринку продати біометан з прибутком на ринку України неможливо. Тому єдиним варіантом для виробників працювати – це поставляти свій товар на європейський ринок.
Друге питання, з яким стикаються перші українські виробники біометану, це скептичне ставлення операторів газових мереж до біометану як продукту. Результатом є довгий процес підписання технічної угоди, яка регламентує відносини між виробником та оператором. Незважаючи на те, що типова угода прописана в кодексі газорозподільних і газотранспортних мереж, виробники уже більше 4-х місяців погоджують кінцеву редакцію з операторами газових мереж. В таких складних умовах сьогодні народжується нова галузь України.